Оскільки гірські та шосейні велосипеди мають різне призначення та дизайн, можна побачити, що сідла обох різняться за формою: сідла шосейних велосипедів вужчі, тонші та довші, ніж сідла гірських велосипедів.

Поза їзди на шосейному велосипеді максимально розширює гребок великого стегнового м’яза, чотириголового та литкового м’язів, опускаючи верхню частину тіла, завдяки чому стегна стають більш вертикальними. Якщо сідло занадто широке, воно буде натирати внутрішню сторону кореня стегна.

Положення для їзди на гірському велосипеді більш вертикальне, ніж на шосейному, тому ширше положення не заважає руху ніг. Крім того, гірські велосипеди менш підходять для дорожніх умов, ніж шосейні, і ширше сідло підвищить комфорт.

Постава їзди на шосейному велосипеді визначає, що сила, розподілена на руки, більша, ніж у гірського велосипеда, шосейний велосипед також легкий, тому сідло тонше, ніж у гірського велосипеда.

Причина того, чому ніс сідла шосейного велосипеда довший, ніж у гірського велосипеда, полягає в тому, що внутрішня нога піднята під час їзди на повороті, а зовнішня нога не тримається на педалі. Таким чином, основна сила велосипеда протистоїть контакту між внутрішньою стороною зовнішньої ноги та сідлом, а руки можуть легко та ретельно контролювати деталі керування, що полегшує та безпечніше повертає. Це може бути небезпечно, якщо шосейний велосипед не може знайти місце, щоб спертися або спертися в неправильному положенні під час повороту.