Настільний теніс (англ. ping-pong), також відомий як більярд на Тайвані (тобто «стільний теніс» (скорочено англ. table tennis), кантонською розмовно як «хвиля пінг-понгу», — це гра, в яку грають двоє або більше людей. У багатьох частинах світу четверо гравців б'ють легкий м'яч туди-сюди по столу маленькою ракеткою (тобто битою для пінг-понгу) або б'ють м'яч для настільного тенісу битою для пінг-понгу. Сітчасті столи змагаються один з одним. У них можна грати в одиночному або парному розряді, обидві сторони б'ють одна одну, доки одна не зможе повернути м'яч, а інша легко не набере очок. До ракеткових видів спорту належать настільний теніс, бадмінтон і теніс.

Цей вид спорту виник у вікторіанській Англії як гра після обіду для вищого класу[4][5]. Спочатку відомий як «настільний теніс», зараз він також відомий як «критий теніс» (індустріальний теніс). Настільний теніс процвітав у Європі та Азії на початку двадцятого століття. Міжнародний турнір з настільного тенісу Invitational відбувся в Берліні, Німеччина, у 1926 році, і тоді ж була створена Міжнародна федерація настільного тенісу. Перший чемпіонат світу з настільного тенісу відкрив нову главу в історії настільного тенісу та заклав основу для майбутніх чемпіонатів світу. Чемпіонати світу з настільного тенісу проводилися раз на рік з 1926 по 1939 рік. ITTF вирішила розділити індивідуальні та командні змагання, починаючи з 47-го чемпіонату світу з настільного тенісу в 2003 році. Ракетки для настільного тенісу, ігрові м'ячі та правила зазнали кардинальних змін з роками. Спочатку ракетка була злегка обробленою дерев'яною дошкою, яку пізніше обтягнули овчиною. Пізніше європейці покрили ракетку гумовими частинками. Ракетку з товстою губкою винайшли японці на початку 1950-х років.

Влітку 1988 року настільний теніс вперше офіційно визнали олімпійським видом спорту.